Іоан Богослов, Іоан Заведеїв (гебр. יוחנן- Йоханан) - апостол, християнський святий, проповідник, автор декількох творів Нового Заповіту.
Коли тільки Господь покликав його, Іоан відразу попрощався з батьком та рибальськими сітями, і разом з братом Яковом пішли за Христом. Від цієї пори аж до кінця Господнього земного служіння Св. Іоан ніколи не покидав Його. Разом з Петром та Яковом був він при воскресінню дочки Яїра, а також при Переображенню Господньому. Він схилив свою голову на груди Ісуса, коли вони возлежали за юдейським звичаєм навколо столу, коли Господь перед Своїм стражданням встановив Тайну Вечерю, через яку ми споживаємо з Трапези Господньої у Царстві, яке вже поміж нас і яке має ще прийти. Коли всі Апостоли покинули Господа у Його Страстях, то Іоан ніколи не відходив від Нього, а стояв разом з Матір’ю Його і під Хрестом. У послушності до Господа він був як син для Пречистої, його двоюрідної сестри, і пильно служив і оберігав її аж до її Успіння. Після її Успіння він зі своїм учнем Прохором проповідували Євангелію в Малій Азії. Працював і жив переважно в м. Ефесі.
Натхнена проповідь і чуда Св. Іоана привели багатьох до Христа і потрясли язичництво до самого кореня. Повернувся із заслання, в Ефесі євангелист Іоан Богослов пише Соборні послання впродовж 97-98 р.р. На відміну від першого, в. автентичності якого практично ніхто й не сумнівалися, 2-ге і 3-тє послання аж до кінця IV ст. вважалися сумнівними, доки соборними визначеннями не були остаточно внесені до Новозавітного канону. Причину такого сумніву Церкви можна пояснити характером адресатів послань: якщо 1-ше від імені свідків і очевидців Христового подвигу (оскільки св. Іоан Богослов на час написання залишився останнім живим охоронцем апостольського передання) звернене до всіх християн, то 2-гг і 3-тє має конкретних адресатів, звернення до яких фігурують у творах. І все к завдяки апостольському походженню і загально-церковному значенню ці, по суті на перший погляд приватні листи, внесені до канонічних книг Біблії. А це і не випадково, адже питання боротьби з єретиками і тими, хто провадить антицерковну діяльність, служить головним предметом послань з додаванням заклику оберігати безперервність апостольського передання в Церкві і дотримуватися заповіді любові.