Заставу, як спосіб забезпечення виконання зобов"язань, в тому чи іншому вигляді, знало право багатьох народів. Укладаючи додаткову, акцесорну, угоду кредитор страхував себе на випадок невиконання боржником взятих на себе зобов"язань. Ця угода діяла лише за умови невиконання боржником основного зобов"язання. Головним чином застава застосовувалась як додаткова угода при позичці.
В Римі заставне право стало одним з важливих інститутів приватного права, а застава як спосіб запезпечення різноманітних зобов"язань набула широкого розповсюдження. Римські юристи вважали заставу разом з сервітутами, суперфіцієм одним з видів прав на чужі речі, тому заставне право було частиною речового права.
Застава існує там, де в ній є нагальна, обумовлена дійсними реаліями життя потреба, де існують реальні відносини власності, розвинутий товарообіг, обіг нерухомого майна. В суспільстві, де домінує державна власність, визнається для громадян лише особиста трудова власність, говорити про заставу, а тим більше нерухомості, не доводиться. В такому суспільстві використання застави є звуженим, і по суті вона є лише згадкою про іншого роду економічні відносини.
Застава, як форма забезпечення має ряд особливостей, що надають їй певних переваг перед іншими формами забезпечення.
Однією з особливостей застави, в порівнянні з іншими формами забезпечення зобов’язань, є поєднання правового і речового характеру, з врахуванням якого при заставі майна забезпечується його збереження до моменту виконання зобов’язання боржником. При цьому це є значною перевагою – вартість цього майна, в більшості випадків, не зменшується, а повертається пропорційно рівню інфляції. Крім того, застава особливо цінного та висококваліфікованого майна, особливо для боржника, стимулює останнього до прийняття всіх можливих заходів по погашенню кредиторської заборгованості без використання застави.
Ще однією суттєвою особливістю і перевагою застави є найбільш характерна властивість саме права власності – це право слідування. Це значить, що право власності на майно з боку кредитора наче “слідує” за майном, тобто, де б чи в чиїй власності не знаходився предмет застави, він буде предметом відносин застави до моменту припинення зобов’язання – в даному випадку кредитної угоди.